Колись була у нас маленька учениця. З нуля. І ми вчили її, як ми це робимо завжди, комунікувати. Говорити. Що хочеш, що любиш, що не любиш…
У цієї учениці була бабуся, яка сильно наполягала на тому, щоб ми зараз же вчили букви. Чому ми не починаємо з алфавіту? Коли буде алфавіт? Чому ми не вчимо букви? Їй здавалось, що має бути як у нас, коли знаєш літеру і вона означає якийсь конкретний звук.
Пояснюємо. Як полегшимо ми життя 7- річної дитини фактом, що
а – це літера “ей”
і – це літера “ай”
е – а це літера “і”?
Чи полегшимо ми життя фактом, що слово “eye” читається як “ай” і слово “І” теж читається як “ай”?
Що це “кат” cut
А це чогось “пут” put ( а не “пат”).
Woman – вУмен, а women – ВІмен…
Autumn – це чогось “ОООтем”, а в слові aunt – чогось “Ант”. Де логіка? Відповідь: нема! Щоб не заплутати початківця і не відбити в нього бажання вчитись назавжди, ми НЕ ПОЧИНАЄМО З АЛФАВІТУ.
Діти у віці 4-5 років прекрасно говорять і тільки потім навчаються читати. Не треба поспішати, адже в англійській зовсім не так як у нас ( коли а- це а, у- це у, е- це е).
